Мабуть в кожного з нас є мрія і ми цілеспрямовано йдемо до неї, ми готові зробити все аби вона здійснилась, але не кожному з нас усміхається доля і не кожна мрія здійсноється.Раніше я не думала, що така дрібниця може стати для мене мрією, лише зараз я розумію наскільки для мене це важливо.Влітку щороку я їздила на відпочинок в оздоровчий табір, але цього року повідомили що не видають путівки.Для мене це розчарування вищого ступеня.Минулого року я прекрасно провела там час, познаходила нових друзів, а зараз, зараз то що сидіти вдома на дивані дивитись телевізор? Всі друзі які для мене реально були важливими та дорогими просто не виходять гуляти.Цей табір був для мене останнюю надією на гарно проведене літо.В моєму серці завжди палатиме той вогник який запалили вожаті теплота та привітність директора табору.Для цієї жінки табір став другою домівкою і вона не соромлячись про це розповідала всім відпочиваючим.Зараз я дуже шкодую про те, що я не зможу повернутись туди де була раніше я дуже сумуватиму.Також мене охоплюють спогади про нього.Табірна пісня досі звучить в мене в голові і аж хочеться наспівувати:«Тільки тут,  тільки тут зимою й літом,  тільки тут,  тільки тут душа зігріта… У СУПУНИКУ МРІЯ МОЯ».

СУПУТНИКУ ТИ НАЗАВЖДИ ЗАЛИШИШСЯ В МОЄМУ СЕРЦІ.

З тремтінням в голосі, з думками в пам'яті твоя шанувальниця.